Чи можлива «філософія після Бучі». внесок війни в філософію

0578531 - FLÚ 2024 RIV UA ukr J - Článek v odborném periodiku
Volkovskyi, Volodymyr - Samchuk, R.
Чи можлива «філософія після Бучі». внесок війни в філософію.
[Whether «philosophy after Bucha» is possible. Philosophical and theological considerations.]
Filosophiya Osvity. Roč. 29, č. 1 (2023), s. 22-51. ISSN 2309-1606. E-ISSN 2616-7662
Grant ostatní: European Commission(XE) 1233264
Program: HORIZON.1.2
Institucionální podpora: RVO:67985955
Klíčová slova: philosophy * theology * civil religion * values * mythologised culture * messianism * neo-fascism * nihilism * Russian world * genocide
Obor OECD: Philosophy, History and Philosophy of science and technology
Způsob publikování: Open access
https://doi.org/10.31874/2309-1606-2023-29-1-2

У статті аналізується проблема сучасного стану філософії в контексті російської агресії проти України. Стверджується, що перед сучасними філософами постає питання: “Як можлива філософія після Бучі?”. Стверджується, що, з одного боку, ця постановка питання і ситуація багато в чому схожа на аналогічні дискурси про “філософію після Освенцима” і “філософію після ГУЛАГу”, а з іншого - демонструє низку ідеологічних і моральних вад у сучасному суспільстві і політиці, які зробили це питання можливим. Іншим наслідком є невивчення уроків історії, що призводить до появи і зростання нових тоталітарних лідерів, готових для досягнення своїх цілей розпочинати війни, які в майбутньому загрожують перерости в нову світову війну або застосування ядерних арсеналів. Таким чином, є підстави стверджувати, що не тільки міжнародні організації, такі як ООН і Червоний Хрест, не здатні протистояти авторитаризму і тоталітаризму, але й світоглядні та ціннісні позиції, на яких r’рунтується їхня діяльність, є неефективними. Особливу увагу приділено богословським аспектам цієї проблеми, особливостям її постановки та вирішення сучасними богословами. Автори аналізують критику українськими інтелектуалами-філософами упереджень західного філософського істеблішменту, торкаються доктрини “русского мира” як громадянської релігії з відповідними догмами і насамкінець пропонують деякі філософські висновки, які, на думку авторів, формулюють якщо не нові імперативи, як вони їх дещо претензійно називають, то принаймні нові значущі акценти, які Україна привносить у світову філософську сферу. Таким чином, перед українськими вченими соціогуманітаріями стоїть надважливе завдання не просто віддзеркалити чи осмислити реалії життя “під бомбами”, а сформулювати нові імперативи, які можуть стати основою для нової повоєнної філософії, політики та культури.

The article analyses the problem of the current state of philosophy in the context of Russian aggression against Ukraine. It is argued that contemporary philosophers are faced with the question:«How is philosophy possible after Bucha?». It is argued that, on the one hand, this questioning and situation is in many ways similar to similar discourses on «philosophy after Auschwitz» and «philosophy after the Gulag», and on the other hand, it shows a number of ideological and moral flaws in modern society and politics that made this question possible. Another consequence is the failure to learn the lessons of history, which leads to the emergence and growth of new totalitarian leaders who are ready to start wars to achieve their goals, which in the future threaten to escalate to the level of a new World War or the use of nuclear arsenals. Thus, there are grounds to state that not only international organisations such as the UN and the Red Cross are unable to resist authoritarianism and totalitarianism, but also that the worldview and value positions on which their activities are based are ineffective. Particular attention is paid to the theological aspects of this problem, the peculiarities of its formulation and solution by contemporary theologians. The authors analyse the criticism by Ukrainian intellectuals-philosophers of the prejudices of the Western philosophical establishment, touch upon the doctrine of the «Russian world» as a civil religion with its corresponding dogmas, and finally offer some philosophical conclusions that, in the authors’ opinion, formulate, if not new imperatives, as they somewhat pretentiously call them, then at least new significant accents that Ukraine brings to the world philosophical sphere. Thus, Ukrainian scholars of the social sciences and humanities face a crucial task, not just to reflect or comprehend the reality of life «under the bombs», but to formulate new imperatives that can become the basis for a new post-war philosophy, politics and culture.
Trvalý link: https://hdl.handle.net/11104/0351091